Велоеволюція у Вінниці: як вплинув розвиток велосипедної інфраструктури на життя містян. Фото

4 Новости Винницы

Вінницю
можна назвати одним з найрозвинутіших
міст в Україні для велосипедистів. Якщо
перша велосмуга з’явилася на Проспекті
Космонавтів у 2008 році, то сьогодні у
місті налічують 79 кілометрів окремо
виділених доріжок саме для водіїв
двоколісних транспортних засобів. У
нашому населеному пункті вже зараз
почали сприймати байки, як дійсно
серйозний транспортний засіб, який
використовують не лише для розваг, чи
відпочинку. Вінницька велоіндустрія
готова конкурувати з громадським
транспортом, «маршрутками» та таксі. І
це яскраво актуально за карантинні
обмеження, які впровадили через пандемію.
Ну, і зростання розцінок на проїзд. Про
велосипедну «еволюцію» у нашому місті,
читайте нижче.

Ранок
буднього дня. Протягом чверть години
від 10:00 на Проспекті Космонавтів,
налічуємо кілька десятків велосипедистів.
Всі рухаються окремою доріжкою, яку
облаштували під час капітального
ремонту. Один з них пан Володимир.
Зупиняється поговорити з нами неохоче,
адже поспішає на роботу.

«Їздити
Вінницею на велосипеді дуже зручно. Для
цього є багато умов. І це я помітив за
три роки, як сиджу за кермом двоколісного.
Підрахував, що до роботи мені утричі
швидше дістатися, аніж доїхати громадським
транспортом. Поки дійдеш до зупинки,
поки дочекаєшся того самого тролейбуса.
Поки доїдеш…», — пояснює вінничанин.

На
місці також зустрічаємося з Олександром
Царевським
, він один з активістів, які
долучилися до розвитку велосипедної
індустрії у нашому місті. Також очільник
громадської організації «Вінниця
мобільна», організатор масштабних
велопробігів по області. А також
відповідальний з велопрокат міжрегіональної
мережі «Nextbike». Він зауважує, що саме на
цьому проспекті була прокладена перша
вело смуга.

«Це
був 2008 рік, задовго до реконструкції
проспекту. І та велодоріжка була зроблена
на дорозі з обох боків нанесена фарбою.
А не на тротуарі, як зараз. За кермом
велосипеда я особисто 15-років. Спочатку
мене все влаштовувало, бо я не так часто
ним їздив. А от тема розвитку велосипедної
інфраструктури зацікавила десять років
тому. Після хвороби мені лікарі порадили
активніше користуватися велосипедом.
І я намагався повсякденно їздити. І
почав стикатися із недолугістю
інфраструктури у цьому напрямку. Не
було нормальних пандусів. Через низькі
навички, мені було лячно їздити дорогою.
А тепер, якщо робиться десь капітальний
ремонт дороги, чи робиться якийсь
інфраструктурний проєкт, то обов’язково
закладається велосипедна інфраструктура.
Чого немає в інших українських містах,
навіть великих», — зауважує Олександр.

Розвиток
велосипедної індустрії системним стає
з 2011 року. Та Олександр вказує на чималі
прогалини, які не здійснили за цих десять
років.

«Наразі,
мікрорайони Вінниці не зв’язані між
собою велодоріжками. До прикладу,
некомфортно доїхати з Вишеньки до
Замостя. Як переїхати через мости? Як
проїхати через центр міста? До прикладу,
вело доріжка закінчилася, а куди далі
рухатися? Зараз, слава Богу, вже є мапи,
за якою можна орієнтуватися. Які
знаходяться біля велосмуг, так і в
електронному варіанті. У кількох місцях
є непродуманий проїзд по зупинках. У
парку робляться перші кроки щодо того,
аби там облаштувати повноформатну вело
інфраструктуру. І легалізувати
велосипедистів у парку. Бо раніше їздити
на ровері там було фактично заборонено.
У зв’язку із тим, що цю територію
відносили до пам’ятки садово-паркового
мистецтва. І це було внесено в положення,
що там велосипедами їздити зась», —
підкреслює Царевський.

Олександр
один з ініціаторів облаштування у
Вінниці вело-СТО. Два роки тому у різних
куточках міста їх встановили десяток.

«Ми
допомагали у створені цього проєкту,
який здійснили за підтримки Швейцарської
Конфедерації. Вело-СТО — це стійка для
обслуговування велосипеда з певним
набором інструментів. Ми з самого початку
були морально готові, що все це буде
частково знищено, або вкрадено. Але!
Мені особисто тішить, що вони простояли
хоча б сезон. Нині це все потрібно
відновлювати. Самі стійки «живі», їх
фактично неможливо завандалити. І ними
зручно та комфортно користуватися, коли
щось треба підтягнути. Завішав на них
велосипед, а не робиш це дома», — демонструє
слова в дії Олександр.

Кілька
років тому у Вінниці розпочав діяти
велопрокат.

«Він
з’явився за кошти того самого швейцарського
проєкту. Перші десять станцій з’явилися
за їх підтримки. Швейцарці їх передали
місту, місто їх передало в оренду ТОВ
«Nextbike Україна». Яка, власне, є оператором
прокатів у кількох містах: Київ, Львів,
Івано-Франківськ, Одеса. До прикладу,
придбавши абонементами у Вінниці, ним
можна також користуватися і в цих містах.
Станом на зараз прокат розширено до 25
станцій практично по всім напрямкам у
Вінниці (окрім мікрорайонів Старе місто,
частини Київської та Тяжилів). На лінії
знаходиться 160 велосипедів», — підраховує
Олександр.

Між
тим зауважує, таких станцій у Вінниці
необхідно збільшити до півсотні. Які б
розміщувалися чи не у кожному кварталі.
І це б стало чудовою альтернативою для
вінничан та гостей міста громадському
транспорту. Розвантажило затори на
дорогах, якби люди частіше обирали кермо
двоколісного, а не автомобіля.

«За
кількістю прокатів, ми на другому місті
після Львову. Але, якщо брати розрахунки
на душу населення, то Вінниця попереду
всієї планети. А якщо брати по самій
кількості прокатів, то статистика звісно
змінюється. Адже, якщо порівнювати, з
тією самою Одесою, куди з’їжджається
купа туристів… У Вінниці тільки зараз
почали сприймати, що вело прокат – це
не атракція. Це повноформатний засіб
пересування. Якщо у нас зараз разова
поїздка коштує 25 гривень, то за умови
купівлі абонементів, який коштує 250
гривень, виходить шість поїздок. За них
додається на місяць безплатна година,
і її можна використовувати, хоч кожного
дня з щохвилинною тарифікацією. Якщо
від станції до станції проїхали за 20
хвилин, залишається ще 40 у запасі. Тобто,
діставатися до різних частин міста
можна, хоч щоденно. І плюс, кожна друга
година по 5 гривень. Економія бюджету
колосальна. Але це стимулює саме короткі
поїздки. Це чудова альтернатива
громадському транспорту, маршруткам
та таксі. Це транспорт міських комунікацій»,
— підкреслює Царевський.

Про
майбутнє велосипедної індустрії у
Вінниці ми також поспілкувалися з
Андрієм Сорокіним — керівником розвитку
велоінфраструктури Вінниці
.

«Що
стосується 2021 року, то в планах 11
кілометрів. Зараз ведуться роботи по
капітальному ремонту Сабарівського
шосе. Де передбачена велосипедна
інфраструктура. По Данила Нечая. Власне,
це має відбуватися всюди, де є проєкт
капітального ремонту, або поточний
ремонт», — зауважив він.

Нагадаємо,
у Вінниці на байки пересіли чиновники
міськради. Наразі, у велопаркінгу, який
розміщується з тильного боку
адмінприміщення, трохи більше півсотні
роверів. Як класичних, так і електричних.

«Цими
велосипедами користуються працівники
виконавчих органів міської ради. В
службових цілях. Задля того, щоб знову
ж у них була альтернатива. Якщо їм є
необхідність пересуватися по місту по
службових цілях», — пояснює Сорокін.

Також
нагадаємо, що цьогоріч велосезон
розпочався й у пенсіонерів, яким закупили
ровери коштом меценатів та міськради.

Новини
в зручному форматі в нашому Telegram-каналі
– https://t.me/vinnitsa_info