Пращури благословили веселкою: трипільський борщ може стати хітом кулінарного туризму на Вінниччині. Фото

7 Новости Винницы

Замість картоплі – коріння лопухів і кульбаб. Замість капусти – конюшина, подорожник, кропива. А замість прянощів – деревій.

На Вінниччину мандрівників заманюють смаком трипільського борщу. Рецептурі якого, до речі, понад п’ять тисяч років. Про особливості гастрономічного туризму по-подільськи, у нашому репортажі.

В музеї народних ремесел села Стадниця, що під Вінницею, сьогодні незвичайна дегустація. Історик за освітою і гастро-гід по покликанню Олена, готує свій фірмовий борщ. З лопатою в руках, підходить до городу за інгредієнтами. І хоч овочі для приготування традиційної української страви ще не виросли, вінничанка з посмішкою зазначає – дикороси їх замінять.

«У трипільські часи не було картоплі. А оскільки нам потрібна крохмалиста серцевина борщу, трипільці використовували коріння. У корені лопуха дуже багато крохмалю. Він мені зараз у борщику замінить картоплю абсолютно, і повноцінно. А ще, можемо використати корінь кульбаби, який при приготуванні має гіркувато-солонуватий смак. Там також є крохмаль. А ще, ця рослина має і лікувальні властивості. Особливо для тих, хто страждає хворобами шлунку.

А ось, поряд росте деревій, це також дуже цілюща рослина. Ми його візьмемо, тому що він нам замінить спеції. Він пікантний, трішки гіркуватий, тому ідеально замінить чорний перець. Ним, також можна прикрашати салати, замість зелені.

Замість капусти – листя конюшини у відвареному вигляді їстівні. До того ж вони містять багато мікроелементів. А також верхнє листя кропиви, яка чистить кров. Ще от бачу молодий подорожник, його можна також взяти декілька листочків. Вони також їстівні», — пояснює під час збору Олена Павлова, дослідниця подільської кухні.

Впродовж останнього десятиріччя Олена вивчає історію подільської кухні. За її дослідженнями, рецептом цього борщу не менше п’яти тисяч років. Він пішов від тринільців, які жили на території Вінниччини.

«Я за фахом історик. І мені стало цікаво, яким був перший борщ? Оскільки зараз багато обговорень на тему борщу. І я подумала, що перший борщ був точно не червоний. Тому, що буряк у нас з’явився за часів Київської Русі. Отже, логічно, що до цього мали варити якийсь інакший борщ. За дослідженнями, трипільці, одне з найдавніших населень зокрема на території Вінниччини. Вони вживали багато рослинної їжі, це означає, що вони її вживали не в сирому вигляді, а принаймні варили. Бо тушкувати тоді ще мало вміли. Рослинного жиру не було. Отже, вони варили. Якщо варили, значить – борщ. Взагалі, я вважаю, що слово борщ походить від слова «збор, зборище».

Те, що ми сьогодні зібрали, ми сьогодні зварили. Це реконструкція борщу, якому п’ять, шість… і більше тисяч років. На території нашої області знаходиться Немирівське городище – одне з найдавніших трипільських поселень на території України. І воно дуже гарно збереглося. А ще, в нашому регіоні є ще кілька городищ. Їх всіх можна зробити туристичними магнітами. А такий борщ – його гастрономічною частиною», — підкреслює свою думку Олена.

Поки розмовляємо, за робочим столом Олена викладає вже промиту зелень, яку мілко нарізає. З корінців знімає шкурку.

«Коріння, як картоплю – ріжу кубиками. Я також додою до борщу сушений корінь очерету. Його використовую для крохмалистого наповнення борщу», — засипає все у казанок, де все в заздалегідь зварений м’ясний відвар і відправляє на чверть години в розпалену піч. За п’ять хвилин до готовності, вбиває в казан два яйця і ретельно перемішує. На приємний аромат відразу сходяться гості музею.

Олександра сама родом з Молдови, але своє дитинство провела у родичів в селі Цибулівка на Вінниччині. Каже, бабуся варила такий самий борщ.


«Моя бабуся Аня, вона ніколи не варила червоний борщ. А те, що тут замість картоплі – корінь лопуха та кульбаби, ні, не відчуваю різниці. Мабуть, бабуся також варила з них. Просто я тоді не знала»,Олександра не стримує від спогадів сліз.

А ось Максим жартома борщ спочатку називає не трипільським, а «набором з галявини». Але спробувавши на смак, сам не вірить, що їсть корінці лопуха і кульбаби.

«А на смак, ну ніби дійсно домашній борщ. Дуже ситний!», — констатує він.


Цього дня, коли Олена почала збирати дикоросси та з них готувати для гостей музею борщ, пустився дощ. Але тільки насипали першу тарілку, з’явилася веселка.

«Наші пращури вірували, що душа іде на райдугу. Це ніби, благословіння від пращурів, що трипільський борщ треба робити туристичною родзинкою і заманювати на нього туристі», — усміхається Олена Павлова.

Трипільський борщ й дійсно може стати гастрономічною родзинкою Вінницькій області. Покуштувати його в найближчі вихідні вже запланували туристи з Харкова і Києва.

Після карантину чекають гостей з-за кордону.