Політ над дахами «Міні-Вінниці»: історія найдорожчого будинку за всі часи та для кого насправді будували приміщення ОДА. Фото і відео

23 Новости Винницы

Центр Вінниці багатогранний своєю архітектурою. Поєднує у собі сучасний формат, радянську епоху та будинки, які звели ще наприкінці ХІХ століття. Але у кожного є своя історія. От, до прикладу, чи знають мешканці міста, для кого зводили приміщення, у якому нині обласна рада і облдержадміністрація, по вулиці Соборна, 70?

«Я не знаю, що тут було. Можливо, тут був музей історичний, або бібліотека? Тому що ранішетут так само була центральна вулиця», — розмірковує Яніна над нашим питанням, з яким звернулася до мешканців міста.

Також не має конкретної відповіді ще одна вінничанка.

«Можливо… театр?Або інший культурний заклад? Як для дітей, так і дорослих. А ще тут могла бути бібліотека. Коли я ще навчалася, ходила сюди», — зауважує Тетяна.

Про історію виникнення будівлі нам розповідає вінницький гід-екскурсовод Ірина Грищук.

«Якщо ми будемо говорити про архітектурну епоху Григорія Артинова у Вінниці початку 20-го століття, то ця будівля зрозуміло, йде у розріз. Тому що в історичному центрі вона відрізняється колонами, такою помпезністю. І це стає зрозумілим, що зводили її вже за радянські часи. Коли Вінниця стала обласним центром. Це 1934 рік. Її тоді будували двома сільськогосподарськими трестами. Це спиртотрест і зернотрест. І для цих підприємств будівля мала стати адміністративною. Але, з 1946 року, приміщення відійшло під ОДА», — розповідає пані Іриною, з якою ми стоїмо біля копії приміщення, що розташовується у музеї під відкритим небом у міському парку імені Лаентовича. Який ще називають “Міні-Вінницею”.

Відтоді, як наш регіон перейшов у «жовту» карантинну зону, дозволили відвідини музеїв.

Проходячи з пані Іриною поряд з пам’ятками архітектури у мініатюрі, які компактно розмістилися неподалік Планетарію, вона робить дуже кмітливе зауваження.

«Розпочинати знайомитися з Вінницею, або приходити вже після туристичних екскурсій по видатним місцям нашого обласного центру, найкраще тут», — підкреслює вона.

Доходимо до колишнього готелю «Савой», який називають ще однією візитівкою Вінниці. Нині тут Сьомий апеляційний адміністративний суд.

«Історія будівлі така. Колись на цьому місці стояв невеличкий будиночок, який належав єврею на прізвище Лехтман. І коли він подивився, як навколо забудовуються багаті єврейські родини, тих самих Шерр, або Райхер, Лехман дає гроші архітектору Артинову, аби той забудував щось таке величне, аби переплюнути всіх своїх сусідів. Артинов виконує це побажання. І так з’являється у Вінниці перша висотка. У шість поверхів. З першим електричним ліфтом, першим паровим опаленням. Все перше і сучасне було саме тут! Каналізація, водопровід… На той час самим фешенебельним готелем у Європі був лондонський «Савой». Ну… а чому Лондону можна, а, наприклад, Вінниці не можна? І Лехман називає свій готель саме «Савоєм». А, якщо ви захочете перевірити, що це приміщення колись мало саме шість поверхів, то з одного боку ви нарахуєте їх п’ять, а з іншого — шість. Колись у цьому готелі сталася пожежа. І з одного боку цей шостий поверх, більше не відновлювали», — продовжує екскурсію Грищук.

Одним з найдорожчих будинків за всю історію Вінниці, вона називає колишню садибу капітана Четкова, що по вулиці Пушкіна, 38. Нині тут «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури».

«Дуже цікавий, як на мій погляд будинок, який знаходиться вдалині від екскурсійного маршруту центром Вінниці, але, він вартий того, щоб його віднайти на картах, і його оглянути. Нині тут знаходиться управління архітектури та містобудування. А колись він був у приватній власності. І звели його на кошти капітана Четкова. Він був капітаном артилерії, військовим. Коли вийшов у відставку, викладав гімнастику у тодішньому Реальному училищі. Але, так сталося, раптом він отримав великий спадок. Який, як свідчать спогади, десь близько з півмільйона царських карбованців. Тобто, це були величезні кошти. І він, не придумав нічого кращого, як запросити з Києва архітектора, який, до слова, був сусідом Булгакова. І на всі кошти, Четков, побудував от такий будинок. І звичайно, на той час, для маленької Вінниці — це була своєрідна перлина, дуже цікава у своєму архітектурному виконанні. Та й сама земля на Пушкінській вулиці, вона тоді так називалася, була дуже дорога. Якщо, до речі, перевести на сьогоднішній день півмільйона царських карбованців у долари, то це вийде з 250 мільйонів доларів. Тому, це можна вважати найдорожчою будівлею на сьогоднішній день у нашому місті», — розповідає пані Ірина.

Поки спілкуємося, поряд проходить молода пара. У їх розмови чутно американський акцент. Це Даніл зі штату Техас у США, та Тетяна з Мукачева. Розповідають, що у Вінниці живуть дев’ять років. Тут народили дітей. Зауважують, прогулюючись парком, частенько заходять у «Міні-Вінницю».

«Це актуальне місце. Тут чисто, і дуже приємно. Дітки бачать Вінницю, і тут можуть дивитися на дахи тих будинків, які вони бачать на вулицях», — практично вільно українською відповідає Даніл.

«Мені було цікаво спостерігати за донечкою, яка бігала тут, між цими будиночками, роздивлялась їх. Ми живемо у центрі, то ж вона багато впізнавала архітектурних споруд, які бачила в реальному вигляді. І вона казала, мама, так це ж той дім, що на тому розі!», — доповнює чоловіка Тетяна.

Тим часом на територію музею заходять Олексій та Катерина. Вони приїхали у відрядження до Вінниці з Дніпра. Коли з’явилась вільна година, вирішили прогулятися містом.

«Ми чули, що символ Вінниці — от ця вежа. Приїхали на неї подивитися в мініатюрі. І тепер хочемо замовити екскурсію і подивитися у повному розмірі», — кажуть вони.

Візит до «Міні-Вінниці» дорослим відвідувачам обійдеться у 25 гривень, за десять можна придбати дитячий квиток.

Нагадаємо, ми вже робили для вас добірку екскурсій по Вінниці, щоб поринути в атмосферу міста. А також, де відпочити на вихідні на Вінниччині та скільки це буде коштувати.

Пропонуємо вам долучитися до обговорення, про які місця у Вінниці та області ви б хотіли дізнатися більше. Свої думки викладайте у коментарях.